Щоб розшифрувати сенс назви нашого давнього й вірного супутника і
слуги – коня, потрібно спочатку відновити колишню, давню, форму
імені:комонь. Далі згадати старослов'янську форму дієслова «комосить»
–лягатися. Тільки тоді стане очевидно, що кінь – тварина, яка лягається.
Слово змія родом із старослов'янського «земь», «земля». Змія буквально – «земляна, плазуюча землею».
Походження слова равлик пов'язують із словом «вулик». Равлик – тварина, постачена норою, притулком, «ульем» - вуликом.
Назва птахи чаплі створено від дієслова "цапать" у значенні «ляскати,
дріботати, незграбно йти». Якщо ж дістатися самісінької підоснови, то
виявиться, що це дієслово – похідний від звукоподражального «чап»
(уявіть чавкаючий звук, що получається при ходьбі грязюкою, болотом).
Слово дятел походить від тієї ж основи, як і дієслово «довбати».
Давнє ім'я птаха було трохи інакшим за формою – «делбтел» і означало
«той, хто долбит, долбящий, долбун».
Не так просто розгадати загадку назви птахи сорокопуда. Ситуація трішки проясняється, якщо написати його по-старому: сорокапуд. Але й
дієслово «пудить» – "гнати" в сучасній російській і українській мовах невідомий.
Допомагає порівняння з українським «сорокогин», де друга частина
складного імені походить від «гнати». Отже, сорокопуд
–сорокогон,гоняющий сорок.
Те, що в основу назви кречет лягло древнє спільнослов'янське «крекъ», що
означало хриплий крик, зрозуміло. Свиристель – від «свирест», свист. Сова і сич –
тезки, їх назви походять від слова «сикать» – сичати. Російське
ім'я пугача (в діалектах зберігається форма «квилин») перегукується з
«квилить» – плакати. Варакушка – від родинного слова «воркотати».
Загальне назва для дрібних пташок –пичуга. Воно є суфіксальною похідною
дієслова «пищати» – зазирнути.
У основі імені птаха яструба бачиться не збережене давнє слово
«айстр», тобто. швидкий; латв.acer – гострий, стрімкий. Тобто буквально
– «птиця зі гострим поглядом чи стрімким польотом». Птах в'юрок –
«в'юнка», існує українське «в'юрковатий» – моторний, жвавий.
Назва пелікан, мабуть, походить від «пелекус» – сокира,
по топоровидній формі носа. Ім'я павича французького походження
(«павільйон» – намет, шатро): прикрашений віялом величезний і барвистий
хвіст його й справді можна порівняти з шатром.
З французької перейшло у
російську мову прізвисько одного з зубастих китів – кашалота,
перекладне як «риба із головою».
Голову слона відрізняє помітна разом із тим дивовижна її
приналежність – хобот. Слово є похідною від «хабить» – хапатимуть,
хапати, захоплювати. Індуси порівнюють його з рукою – «хат», а самого
гіганта вони називають «хати» – тварини з рукою попереду голови.
Самці індійського крокодила гавіала носять на передньому,
розширеному, кінці морди м'який придаток. Він нагадує формою традиційний
індійський глиняний горщик –гхара. Звідси й пішло назва рептилії –
гавіал, викривлене гхариал.
Список літератури
Краснопевцев В.П. Людина дарує ім'я. – М.: Радянська Росія, 1988. – 128 з.
Шаїнський М.М., БоброваТ.А.Этимологический словник російської. – М.:Прозерпина, 1994.
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту bio.1september, http://bukvar.su
| 
