Професійна готовність є закономірним
результатом спеціальної підготовки, самовизначення, освіти й
самоосвіти, виховання й самовиховання. Це — психічний, активно-дієвий
стан особистості, складна ЇЇ якість, система інтегрованих властивостей.
Така готовність регулює діяльність, забезпечує її ефективність. Однією
з важливих якостей педагога, умов успішності його як професіонала є
готовність до інноваційної діяльності.
Педагогічні інновації, як
і будь-які інші нововведення, породжують проблеми, пов'язані з
необхідністю поєднання інноваційних програм з державними програмами
виховання і навчання, співіснування різних педагогічних концепцій. Вони
потребують принципово нових методичних розробок, нової якості
педагогічного новаторства. На заваді цим нововведенням стають
невідповідність нових типів навчально-виховних закладів вимогам
батьків, які здебільшого орієнтуються на традиційні стандарти навчання
і виховання.
Не менш гострими є проблеми адаптації нововведення
до нових умов. Часто вони спричинені намаганнями пристосувати до
конкретних умов педагогічні технології, елементи змісту навчання й
виховання, які виявили свою ефективність в інших галузях, або
концепції, розроблені в зовсім інших історичних умовах. Таке механічне
перенесення призводить до втрати змісту і глибинної суті інновації, що
нерідко має наслідком її дискредитацію, розчарування багатьох людей,
породжує нову хвилю консерватизму.
Успішність інноваційної
діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість
різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на
особистісному рівні. Однак включення педагога в інноваційний процес
часто відбувається спонтанно, без урахування його професійної та
особистісної готовності до інноваційної діяльності.
Готовність до
інноваційної педагогічної діяльності — особливий особистісний стан,
який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення
до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами
досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.
Вона
є основою активної суспільної і професійно-педагогічної позиції
суб'єкта, яка спонукає до інноваційної діяльності та сприяє її
продуктивності.
Багато проблем, що постають перед педагогами,
які працюють в інноваційному режимі, пов'язані і з низькою інноваційною
компетентністю.
Інноваційна компетентність педагога — система
мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних якостей педагога, що
забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у
роботі з дітьми.
Компонентами інноваційної компетентності
педагога є поінформованість про інноваційні педагогічні технології,
належне володіння їх змістом і методикою, висока культура використання
інновацій у навчально-виховній роботі, особиста переконаність у
необхідності застосування інноваційних педагогічних технологій.
Готовність
до інноваційної діяльності є внутрішньою силою, що формує інноваційну
позицію педагога. За структурою це складне інтегративне утворення, яке
охоплює різноманітні якості, властивості, знання, навички особистості.
Як один із важливих компонентів професійної готовності, вона є
передумовою ефективної діяльності педагога, максимальної реалізації
його можливостей, розкриття творчого потенціалу. Джерела готовності до
інноваційної діяльності сягають проблематики особистісного розвитку,
професійної спрямованості, професійної освіти, виховання й
самовиховання, професійного самовизначення педагога.
В
інноваційних освітніх перетвореннях особливо високими є вимоги до рівня
теоретичних знань і практичної підготовки вчителя. Він повинен уміти
спрямовувати навчально-виховний процес на особистість вихованця,
вибудовувати свою професійну діяльність так, щоб кожен учень мав
необмежені можливості для самостійного і високоефективного розвитку. А
це у принципово інших вимірах визначає проблематику і зміст професійної
та особистісної підготовки педагога, актуалізує необхідність створення
педагогічних систем, зорієнтованих на інноваційну діяльність, і
відповідно на пошук нових підходів до підготовки майбутнього педагога.
Йдеться про те, що під час навчання він має набути:
— розвинуту творчу уяву;
— стійку систему знань, що розкривають суть, структуру і види інноваційної педагогічної діяльності;
—
уміння цілеспрямовано генерувати нові нестандартні ідеї з використанням
інтелектуальних інструментів і механізмів самореалізації;
— психолого-педагогічні знання про освоєння і впровадження інноваційних процесів у систему освіти;
—
спеціальні психолого-педагогічні методи, прийоми і засоби, використання
яких дає змогу активно включатися в інноваційну педагогічну діяльність.
Педагогу інноваційного спрямування під час навчально-виховного процесу необхідно вміти реалізовувати:
—
педагогічний гуманізм (довіра до вихованців, повага до їх особистості,
гідності, впевненість у своїх здібностях і можливостях);
—
емпатійне розуміння вихованців (прагнення і вміння відчувати іншого як
себе, розуміти внутрішній світ вихованців, сприймати їх позиції);
— співробітництво (поступове перетворення вихованців на співтворців педагогічного процесу);
—
діалогізм (уміння слухати дитину, цікавитися її думкою, розвивати
міжособистісний діалог на основі рівності, взаємного розуміння і
співтворчості);
— особистісна позиція (творче самовираження, за
якого педагог постає перед вихованцями не як позбавлений
індивідуальності функціонер, а як особистість, котра має свою думку,
відкрита у вираженні своїх почуттів, емоцій).
У сучасних умовах інноваційна діяльність педагога має відповідати основним принципам:
1.
Принцип інтеграції освіти. Передбачає посилену увагу до особистості
кожної дитини як вищої соціальної цінності суспільства, орієнтацію на
формування громадянина з високими інтелектуальними, моральними,
фізичними якостями.
2. Принцип диференціації та індивідуалізації
освіти. Налаштовує на забезпечення умов для повноцінного вияву і
розвитку здібностей кожного вихованця.
3. Принцип демократизації
освіти. Дотримання його зобов'язує до створення передумов для розвитку
активності, ініціативи, творчості учнів і вчителів, зацікавленої їх
взаємодії, широкої участі громадськості в управлінні освітою.
Реалізація
цих принципів вимагає переходу від нормативної до інноваційної, творчої
діяльності, що передбачає зміну характеру освітньої системи, змісту,
методів, форм, технологій навчання й виховання. Метою освіти за таких
умов є вільний розвиток індивідуальних здібностей, мотивів,
особистісних цінностей різнобічної, творчої особистості.
Отже, у
структурі професійно спрямованої особистості педагога готовність до
інноваційної діяльності є показником його здатності нетрадиційно
вирішувати актуальні для особистісно-орієнтованої освіти проблеми.
Підготовлений до інноваційної професійної діяльності педагог має такі професійні й особистісні якості:
— усвідомлення смислу і цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи;
— осмислена, зріла педагогічна позиція;
—
уміння по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики,
досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання;
—
здатність вибудовувати цілісну освітню програму, яка враховувала б
індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні
орієнтири;
— співвіднесення сучасної йому реальності з вимогами
особистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за
критеріями інноваційної діяльності;
— здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей;
—
уміння продуктивно, нестандартно організувати навчання й виховання,
тобто забезпечити творення дітьми своїх результатів і, використовуючи
інноваційні технології, стимулювати їх розвиток;
— володіння
технологіями, формами і методами інноваційного навчання, яке передбачає
уміння на основі особистого досвіду і мотивів вихованців бути
співтворцем мети їх діяльності, зацікавленим і компетентним
консультантом і помічником у співвіднесенні мети з результатом,
використанні доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки;
— здатність бачити, адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців;
— уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, розвитку особистісних якостей вихованців;
—
здатність до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності,
усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і
відкриттів.
Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за такими показниками:
1) усвідомлення потреби запровадження педагогічних інновацій у власній педагогічній практиці;
2) інформованість про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи;
3) зорієнтованість на створення власних творчих завдань, методик, налаштованість на експериментальну діяльність;
4) готовність до подолання труднощів, пов'язаних зі змістом та організацією інноваційної діяльності;
5) володіння практичними навичками освоєння педагогічних інновацій та розроблення нових.
Ці
показники виявляють себе не ізольовано, а в різноманітних поєднаннях і
взаємозв'язках. Зокрема, потреба у нововведеннях активізує інтерес до
найсвіжіших знань у конкретній галузі, а успішність власної
педагогічної інноваційної діяльності допомагає долати труднощі, шукати
нові способи діяльності, відстоювати новаторські підходи у взаємодії з
тими, хто їх не сприймає.
На основі співвідношення і міри вияву
цих показників виокремлюють інтуїтивний, репродуктивний, пошуковий,
творчий (продуктивний) рівні сформованості готовності до педагогічних
інновацій.
Інтуїтивний рівень сформованості готовності до
інноваційної педагогічної діяльності. Педагоги, яких за особливостями
їх мислення і практичної діяльності зараховують до цього рівня
сформованості готовності, ставляться до інноваційної проблематики як до
альтернативи традиційній практиці. Основою такого ставлення є емоційна,
інтуїтивна налаштованість на сприйняття нового тому, що воно нове, а не
глибокі теоретичні знання особливостей інноваційної ідеї чи аналіз
педагогічної практики, яка на цій ідеї базується. Педагогічна рефлексія
у них не сформована.
Репродуктивний рівень сформованості
готовності до інноваційної педагогічної діяльності. Ця категорія
педагогів добре обізнана з теоретичними засадами, змістом, конкретними
методиками педагогів-новаторів, нерідко застосовує елементи цих систем
у власній педагогічній діяльності. Однак використання інновацій у їх
педагогічній практиці є спорадичним (невпорядкованим), ситуативним.
Окремі педагоги вважають, що новітні технології можуть бути застосовані
лише їх авторами. Педагогічна рефлексія у них виражена недостатньо.
Пошуковий
рівень сформованості готовності до інноваційної педагогічної
діяльності. Педагоги, яких зараховують до цієї групи, намагаються
працювати по-новому, втілюючи у власній діяльності відомі технології та
методики навчально-виховної роботи. Вони охоче йдуть на експеримент, не
приховують ні своїх успіхів, ні помилок, відкриті для публічного
обговорення, осмислення педагогічних інновацій.
Творчий рівень
сформованості готовності до інноваційної педагогічної діяльності.
Педагоги, які творчо ставляться до інноваційної діяльності, мають
широкі й змістовні знання про нові наукові та новаторські підходи до
навчання й виховання, володіють новітніми технологіями і створюють
власні. Реалізація творчого потенціалу в інноваційному процесі для
багатьох із них є найважливішим орієнтиром діяльності.
Готовність
до інноваційної педагогічної діяльності формується не сама по собі, не
у віртуальних розмірковуваннях, а під час педагогічної практики,
акумулюючи все накопичене на попередньому етапі, сягаючи завдяки цьому
значно вищого рівня. Це означає, що кожен попередній рівень такої
готовності є передумовою формування нових.
Своєчасне, об'єктивне
з'ясування рівня сформованої готовності конкретного педагога до
інноваційної діяльності дає змогу спланувати роботу щодо розвитку його
інноваційного потенціалу, який є важливим компонентом структурних
професійних якостей.
За матеріалами сайту http://yrok.at.ua
Джерело: http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/dichkivska_ipt/part4/404.htm |
