Вихід Вхід Реєстрація

Меню сайту
Хмаринка тегів
Block title
Block content
Форма входу
Освітні сайти

Каталог статей

Головна » Статті » Вчительська вежа » Методична скарбничка

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ УЧНЯ НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 

ВСТУП

Ні в кого не виникає сумніву,
Що прогрес цивілізації залежить
Виключно від обдарованих людей.
       К.Перес "Обдаровані діти”.

Інтерес у навчанні – є своєрідним епіцентром активізації навчання, розвитку Важливою проблемою сучасної школи є формування творчої активності учня і вчителя. Для вчителя важливо зробити навчальний процес творчим, осмисленим, активізувати всю пізнавальну діяльність школярів.
В. О. Сухомлинський вважав, що майстерність учителя полягає в умінні вчити дітей мислити, кожний педагог повинен виховувати розум учнів, без цього школа перестане бути школою. Треба прагнути зробити навчання не простішим, а зрозумілішим.
Розвиток творчих здібностей необхідно розпочинати з ранніх років, враховуючи наявні нахили дитини. Чим раніше починається розвиток здібностей, талантів, тим більше шансів на їх розкриття. У дитячому віці учень більше здібний до творчості, ніж у зрілому, тому що на нього не впливають різного виду стереотипи.

Тому, перед вчителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації.
Найголовніше завдання вчителя в будь-якій ситуації –створити творчу атмосферу, більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу. Це насамперед не насильне навчання, а заохочення до пізнання, повага інтелектуальної сили дитини. В початкових класах приорітети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, який забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

1.1 На сучасному етапі реформування освіти одне з головних завдань – створення необхідних умов для повноцінного розвитку і самореалізації громадянина України, як зазначалося на другому з’їзді працівників освіти.
Сучасна епоха характеризується процесами становлення нової парадигми у філософії та теорії освіти. Вони взаємопов’язані й ускладнені багатоманітністю і суперечливістю висхідних положень і висновків. Однак їх спільність – у прагненні до реалізації завдань і концепції у практиці освіти; власне, це відмінна риса філософствування, яке сягає в глибину століть.
За нової парадигми освіти пріоритетним у педагогічному мисленні став новий підхід до ролі учня в навчальному процесі. Саме учень винний стати центральною фігурою на уроці. Від творчої активності школярів, їхнього уміння спілкуватися з однолітками, з учителями залежить результативність уроку. Цю мету вирішує особистісно орієнтоване навчання.
Особистісно орієнтоване навчання повинно надавати кожному учневі, спираючись на його здібності, нахили, інтереси, цінності орієнтації можливість реалізувати себе в пізнанні, навчальній діяльності і поведінці.
Таке навчання будується на принципі варіативності. Зміст освіти, його засоби й методи добирають і організовують так, щоб учень міг виявити вибірковість до навчального предмета, його виду та форми.
Як сказав філософ, знання можуть бути купою каміння, що задавило особистість. І знання можуть бути вершиною піраміди, на якій стоїть особистість. Тому треба постійно пам’ятати принцип ПІРАМІДИ ЗАСВОЄННЯ учнями навчальної інформації.

П І Р А М І Д А З А С В О Є Н Н Я НАВЧАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Лекція 5%

Читання 10 %

Аудио-візуал.методи 20 %

Демонстрування 30 %

Групові дискусії 50 %

Дидактичні ігри 70 %

На перший план навчання виходять завдання допомогти кожному учневі вдосконалювати свої індивідуальні здібності з урахуванням того досвіду пізнання, якого він уже набув. У цьому випадку вихідними моментами навчання є не реалізація його кінцевої мети, а саме розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня, визначення педагогічних умов, необхідних для їх задоволення.
Теоретики в галузі педагогіки визначають ТРИ СФЕРИ, в яких відбувається навчання:

 пізнавальна (когнітивна) (ЗНАННЯ; РОЗУМІННЯ; ЗАСТОСУВАННЯ;АНАЛІЗ; СИНТЕЗ; ОЦІНКА)

 емоційна (ставлення, цінності, емоції особистості);

 психомоторна (розвиток тонкої моторики ).

1.2 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ

Розвиток здібностей учня – основне завдання особистісно орієнтованого навчання, яке ґрунтується як на загальних принципах навчання та виховання, так і на специфічних.
У рамках однієї моделі можна використати декілька стратегій навчання.

Стратегії визначають підхід, який застосовується вчителем на уроці.

Стратегії можна класифікувати на ПРЯМІ , НЕПРЯМІ (опосередковані), ВЗАЄМОДІЮЧІ, ЗАСНОВАНІ НА ДОСВІДІ (ІНДУКТИВНІ), та НЕЗАЛЕЖНІ.

Для учнів початкової школи застосовуються:

- стратегія непрямого навчання;

- стратегія взаємодіючого навчання;

- стратегія навчання, яке ґрунтується на досвіді.

СТРАТЕГІЯ НЕПРЯМОГО НАВЧАННЯ:

• учитель сприяє, допомагає у навчальній роботі;

• учні – активні учасники процесу навчання;

• "розбуджує” творчість і розвиток взаємо особистісних навичок та умінь.

СТРАТЕГІЯ НАВЧАННЯ, ЯКЕ ГРУНТУЄТЬСЯ НА ДОСВІДІ.

• зосереджене на учневі, орієнтоване на діяльність;
• наголошує на процесі, а не на результаті;
• значно поглиблює розуміння і збереження /запам’ятовування матеріалу;
• учні мають вищий ступінь мотивації, тому активно беруть у ньому участь.

СТРАТЕГІЯ ВЗАЄМОДІЮЧОГО НАВЧАННЯ

Ця стратегія застосовується для групи учнів. Для них важливо усвідомлювати, чого вони повинні досягти, скільки часу у них є на виконання роботи і яка методика проведення занотовування /або повідомлення /доповіді.

1.3 ПСИХОЛОЧІЧНІ ОСНОВИ ОСОБІСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО
НАВЧАННЯ

І. Психологічна саморегуляція учителя.

Ефективність уроку багато в чому залежить від так званого "налаштування на урок” або психологічної самоорганізації вчителя.
Психологічна готовність вчителя працювати з дітьми певного віку. Для цього вчителю необхідно знати вікові психологічні особливості учнів; не лише знати, а навіть відчувати проблеми дітей, як власні.
Подібне вміння в психології називається ЕМПАТІЄЮ.
Психологічна націленість учителя на мету уроку, готовність до емоційної дії, зацікавленість у досягненні поставлених цілей, упевненість у собі та учнях.

ІІ.ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ УСТАНОВКИ НА ДІЯЛЬНІСТЬ.

На початку уроку для цілеспрямованого вивчення нового матеріалу вчитель формує в учнів ту або іншу установку на урок. "Установка” внутрішній настрой на урок, готовність учня сприйняти ситуацію і діяти в ній.
Формування позитивної установки на урок є результатом ефективно продуманого ціле покладання і мотиваційної діяльності.
Вчитель – чітко стисло пояснює учням мету уроку, намагається зрозуміло і переконливо відповісти на їх запитання.
Вчитель чітко пояснює значення даного матеріалу, його спроможність дати учням нові знання про світ, суспільство, людину, допомогти ґрунтовно осмислити і зрозуміти актуальність проблеми, важливість даного матеріалу в системі знань.

ІІІ.ОПТИМІЗАЦІЯ МИСЛЕННЯ.

Розвитку мислення найбільше сприяє застосування проблемного методу навчання.
Проблемне навчання – це організований викладачем спосіб взаємодії суб’єкта з проблемним викладом змісту навчання, під час якого він залучається до об’єктивних протиріч наукового знання і способів їх вирішення, вчиться мислити, творчо здобувати знання.
Проблемне навчання опосередковується проблемними ситуаціями А.М.Матюшкін): запитання, ситуації, в яких наявне протиріччя, що не має однозначного вирішення, співставлення обставин і умов, з допомогою яких розвивається пошукова активність, пошукова діяльність.

ІУ. ОПТИМІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТІ.

Пам’ять – це форма психічного відображення, що полягає в закріпленні, збереженні і наступному відтворенні людського досвіду.
Дослідження вчених показали, що на обсяг і міцність запам’ятовування позитивно впливають:
• установка на тривале і міцне запам’ятовування.
• Виявлення взаємозв’язків між вивченим і новим матеріалом.
• Групування значеннєвих частин.
• Свідоме запам’ятовування матеріалу.
• Поєднання матеріалу, що повністю запам’ятався, та окремих його фрагментів.
• Застосування матеріалу під час навчальної діяльності.
Дослідженнями встановлено, що забування відбувається найшвидше упродовж перших днів після запам’ятовування. Виклад навчального матеріалу блоками допомагає уникнути цього.
Дослідження П.І.Зінченко (1959, 1961 рр.) А.А.Смирнова (1966 р.) та інших вітчизняних психологів показали, що мета діяльності запам’ятовування краще, ніж її зміст, але хороше запам’ятовування мети діяльності зберігає і зміст. Ці ефекти яскраво виявляються в так званій пролонгованій проблемній ситуації.

У.ОПТИМІЗАЦІЯ УВАГИ.

Увага трактується як довільна або мимовільна скерованість і зосередженість психічної діяльності. Увага це функція контролю психіки за психологічними процесами, тому увага існує не сама по собі, а лише в зв’язку з іншими психічними процесами, під час певної діяльності.
Наприклад, уважно можна сприймати, мислити, запам’ятовувати, виконувати дії.
Зважаючи на це, можна говорити про провідну роль уваги в пізнавальній діяльності учнів на уроці. Учитель досягне поставлених на уроці навчальних цілей, якщо увага учнів буде концентрованою(міцність і глибина), стійкою, якщо її буде правильно розподілено(зосередженість на різних видах діяльності)
Як активізувати увагу учнів? Вчитель повинен знати три види подразників:
1. Нові;
2. Контрасні;
3. Значимі.

Найголовніша основа уваги учнів – це раціональна організація їхньої діяльності на уроці, бо увага, як стан психіки, можлива лише тоді, коли пропонується значима, цікава діяльність, яка потребує певних зусиль.
Учитель має добре розуміти, що вимога "Будьте уважні!” стимулює
лише уважних учнів. Увага дуже погано підкоряється наказам. Добре,
якщо вчитель не лише привертає увагу учнів до предмета своєї діяльності, але й концентрує увагу своєю неабиякою, різнобічною, цікавою особистістю.
Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації .

У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці
знань, а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який
викладає вчитель.

1.4. Поставлені завдання особистісно орієнтованого навчання досягнуть своєї мети, якщо будуть розроблені нові педагогічні технології, які б передбачали особливості психічного розвитку підростаючої особистості з урахуванням її індивідуальних відмінностей.
Педагогічні інновації пов’язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від анг. Inter –взаємний, act – діяти) методів у навчальній та виховній діяльності вчителя.
Інтерактивне навчання – це насамперед діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня.

Інтерактивні технології (ІТ) можна представити як різновид активних методів навчання. ІТ грають важливу роль у сучасній освіті. Суть інтерактивних технологій полягає в тому, що навчання відбувається шляхом спілкування та співпраці. Вона стимулює роботу в команді. Ідеї, вироблені групою, допомагають учасникам бути корисним одне одному.
Висловлювання думок допомагає їм відчути особисті можливості та зміцніти їх.

Учитель об’єднує учнів в малі групи, розподіляє завдання між групами. Вони мають за короткий час (як правило – 3-10 хв.) виконати це завдання та представити результати своєї групи.
Більшість завдань слід опрацьовувати саме в малих групах або парах,
тому що учням краще висловитися в невеличкій групі. Робота в малих групах дає змогу заощадити час уроку, бо зникає потреба вислуховувати кожну людину у великій групі.

В малих групах є :

-СПІКЕР – керівник групи (ЗАЧИТУЄ ЗАВДАННЯ, ОРГАНІЗОВУЄ РОБОТУ, ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ)-

-СЕКРЕТАР (веде записи результатів роботи своєї групи; записи веде розбірливо, стислива, повинен бути готовим висловити свою думку.)

-ПОСЕРЕДНИК- слідкує за часом; заохочує групу до роботи;

-ДОПОВІДАЧ – чітко висловлює думку групи;

доповідає про результати роботи групи.

 Кожна група отримує :

 конкретне завдання та інструкції щодо організації групової роботи;

 можна почати висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі;

 необхідно дотримуватись одного з правил активного слухання;

 намагатися дійти в групі спільної думки.

РОБОТА В ПАРАХ
 поставте питання учням; поясніть це питання;

 об’єднайте учнів в пари;

 дайте небагато часу для опрацювання , обговорювання цього питання в парах;

 "МОЗКОВИЙ ШТУРМ” – це ефективний метод колективного обговорювання. Він спонукає свою уяву та творчість шляхом вираження думок усіх учасників, допомагає знаходити декілька рішень щодо конкретної проблеми.

 Треба всіх дітей посадити так, щоб їм було зручно;

 Повідомлення проблеми;

 Висловлювання учасників;

 Не вносить в обговорення свої ідеї;

 Обговоріть всі ідеї.

В класі можна повісити такий плакат:

• Кажіть усе, що спаде вам на думку.
• Не обговорювайте і не критикуйте висловлювання інших.
• Можна повторювати ідеї, запропоновані кимсь іншим.
• Розширити запропонованої ідеї заохочується.

"РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ”

 Аналіз проблеми.
 Пошук розв’язання проблеми(Які способи розв’язання, які шанси розв’язати цю проблему)
 Вибір розв’язання.

"МІКРОФОН”

 Кожний швидко, чітко , по черзі, відповідає на питання.

"АКВАРІУМ”

 РОЗПОДІЛ КЛАСУ НА ГРУПИ.
 Дається текст для читання.
 Одна з груп сідає в центрі класу. Треба відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує лист із завданням:
• прочитати вголос завдання;
• обговоріть її в групі, використовуючи метод дискусії;
• дійдіть спільного рішення 3- 4 хв.
 Учитель(поки група самостійно працює) повідомляє класу завдання і нагадує правила дискусії в малих групах. Коли група опрацювала завдання, вона оголошує на клас вголос це завдання. Всі учні слухають, не втручаючись у хід обговорювання. На цю роботу групі дають 3-5 хв.
 Після роботи , група займає свої місця, а вчитель ставить до класу питання
 (2-3 хв.):
• Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
• Чи була ця думка досить аргументованою?
• Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?

Інтерактивне навчання відбувається за умови постійної взаємодії всіх учнів, що дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу.

У своїй практиці я вже багато років працюю з такою інтерактивною технологією
навчання як парна та групова робота.
Таку форму навчання я використовую для досягнення мети: засвоєння,
закріплення, перевірка знань тощо на уроках математики, читання, української мови, Природознавства, "Я і Україна” , починаючи з І класу.
Така робота в парах, в групах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім озвучити свої думки перед класом. Робота сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, вміння переконувати й вести дискусію, критично мислити.
Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах учні швидко виконують вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.
Так на уроках читання в І –Ivкласах я використовую роботу в парах для перевірки
скоромовок, читання таблиць, переказ змісту тексту.
Робота в парах є трампліном для роботи в групах, як в малих, так і в великих.
Впровадження в практику інтерактивних технологій не може бути на
достатньому рівні, якщо учитель початкових класів не буде проводити роботу над розвитком критичного мислення школярів, як на уроках математики, так і на уроках української мови, читання, природознавства т

Починаючи роботу над розвитком критичного мислення у молодших школярів, я створюю умови, які б стимулювали критичне мислення, а саме:

- дозволяю учням вільно розмірковувати;

- приймати різноманітні ідеї та думки;

- сприяю активному залученню учнів до процесу навчання;

- підтримую віру у кожного учня в його здатності породжувати критичні судження;

- ціную критичні міркування учнів;

підтримую віру у кожного учня в його здатність породжувати критичні судження.
Працюючи над розвитком критичного мислення я розвиваю навички у дітей
самоорганізації, комунікативні якості .

Дитина є активним суб'єктом діяльності .Уся робота по розвитку критичного мислення будується на основі суб'єктивного досвіду дитини.
Задачі, які я ставлю в роботі над розвитком критичного мислення :
- формування основ теоретичного мислення;
- розвиток навичок самоорганізації, рефлексії, аналізу одержуваної інформації з погляду логіки й індивідуально-психологічного підходу;
- розвиток комунікативних якостей особистості.
Робота в даному напрямку приводить до наступного позитивним результатам :
- висока мотивація учнів до освітнього процесу;
- зростання розумових можливостей учнів, гнучкості мислення, його переключення з одного типу на інший;
- розвиток здатності самостійно конструювати, будувати поняття й оперувати ними;
- розвиток здатності передавати іншим авторську інформацію, піддавати її ;
- корекції, розуміти і приймати точку зору іншої людини;
- розвиток уміння аналізувати одержувану інформацію ;
Учитель стає одним з партнерів у навчальному процесі. Він намагається залучити усіх учнів до активного одержання знань, складання схем, до творчої діяльності.
Усі учні стають учителями, а клас – діяльною громадою тих, хто вчиться. Учні набувають певних навчальних навичок, результатом чого є ефективна інтеграція нової інформації та попередніх знань.

В технологію ЧПКМ входять такі стратегії:
тренування; 
сенкан;
позначки;
ЗХВ; 
парне читання; 
кубування; 
шпаргалка;
робота в парах; 
порушена послідовність. 

Гранування
Міністратегія для підведення підсумків вивченого, спосіб графічного зображення нових знань. Добре застосовується у невеликих групах. Забирає небагато часу. Не переобтяжує вчителя побудовою діалогу на уроці. Вигляд тренування на етапі накопичення фактів

Сенкан
Міністратегія для узагальнення вивченого, дуже стислого узагальнення знань учнів про історичні події, творчість письменників, літературні образи, явища природи тощо. Має чітку структуру. Це 5-рядковий вірш, який відкидає будь-яку другорядну інформацію.
Його структура така:
1. Іменник — одне слово.
2. Опис іменника двома прикметниками.
3. Дія прикметника передана трьома дієсловами.
4. Складається речення із 4 слів.
5. Висновок пишеться одним словом — іменником.

Кола Вена
Міністратегія для навчання учнів співставленню, порівнянню, знаходження спільних рис, явищ, ознак в образах літературних героїв, творчості письменників, історичних діячів, явищах природи, властивостях геометричних фігур і т. п.
На зразку в центрі записані спільні ознаки листяних та хвойних лісів, а ліворуч та праворуч — „ відмінні ознаки.

Позначки
Ця міні стратегія допомагає усвідомлювати текст, виділяти в ньому відоме, невідоме, цікаве, "сортувати" матеріал. В процесі читання тексту учні роблять на полях позначки "+" — відома інформація, "—" — нова інформація, "?" — незрозуміла інформація, "!" — що здивувало, збентежило. Після цього заповнюється табличка в зошиті, в яку заносяться записи з опрацьованого тексту. Це привчає до ефективної самостійної роботи з текстом.
"+"відома інформація "-" нове "?" незрозуміле "!" що здивувало. 

ЗХВ
Міністратегія, яка допомагає розвивати пізнавальні інтереси учнів, стимулювати їхній інтерес до вивчення нового матеріалу. На початок вивчення нової теми учні записують в таблиці те, що їм вже було відомо з нової теми в колонці з буквою 3, тобто "Знаю". Далі в колонці під буквою X — "Хочу знати", в останній колонці під буквою В — "Вивчу"
Знаю Хочу знати (знати більше) Вивчу (над чим працювати додатково)

Учитель працює над оволодінням учнями процесом учіння.

Розуміючи не лише зміст, а й особливості процесу навчання, учні перетворюються на особистостей здатних упродовж всього життя відкривати нові ідеї та інформацію і трансформувати її у практичні вміння та навички.

Критичне мислення не може розвиватися без впровадження диференціювання навчальних завдань на різних етапах уроку.

Диференційований підхід потребують усі діти. Не можна орієнтуватись на якогось середнього учня і через те обмежувати пізнавальну діяльність школяра, який має порівняно низький ступень логічного мислення, колом завдань, що засновані тільки на наочному сприйманні матеріалу. Доцільно ставити все нові, ускладнені завдання, які стимулювали б розвиток його логічного мислення.
Те ж саме можна сказати і про роботу зі здібними учнями. Серед них є такі, хто ще не привчився до розумової праці, і якщо не давати їм повного інтелектуального навантаження, не виробляти високої працездатності, вони можуть стати так званими "середняками”.
Враховуючи це, найоптимальніший варіант навчального процесу полягає в поєднанні на кожному занятті колективних форм роботи з індивідуальними.
Диференційований підхід до навчання має розвинути дві основні вимоги: запобігання відставанню слабо встигаючих і забезпечення розвитку інтересів, нахилів, здібностей всіх дітей відповідно до інших якостей, особливостей психіки.
Насамперед, потрібно диференціювати пізнавальну діяльність школярів на уроці, при виконанні домашніх завдань та в позакласній роботі. Найлегше це робити під час закріплення навчального матеріалу і його практичного застосування; важче – коли діти опановують нові знання.
Під час уроків пізнавальне завдання ставиться одне для всього класу, але способи та прийоми розв’язання індивідуальні, залежно від рівня знань, умінь і навичок учнів. Одним дається загальна вказівка про мету, порядок і способи його виконання, іншим доцільно розподілити завдання на окремі частини, логічно і структурно пов’язавши їх між собою.
Під час роботи вчитель спостерігає за учнями. Комусь допомагає скласти план розв’язування, подолання труднощів при виконанні завдання: переглянути раніше вивчений матеріал у підручнику, виконати аналогічні вправи, вчитель ставить навідні питання, орієнтує дітей. Можна запропонувати ускладнені додаткові вправи тим, хто вже виконав основну роботу. Здебільшого це потребує творчого підходу, додаткового розміркування.
Для самостійних вправ використовується дидактичний матеріал з диференційованими завданнями: різноманітні довідки, перфокарти, опорні таблиці, алгоритми, пам’ятки, картки для самоперевірки та інші. Треба тільки пам’ятати, що застосування їх має бути посильним, творчим.
Іноді пропонується завдання на вибір. На дошці записуються всі вправи, а учні на свій розсуд виконують те, що їм під силу. Безперечно, – добір відповідного пізнавального завдання – нелегка справа.
Диференційована робота проводиться не тільки на уроці, а й в домашньому завданні. Вправи добираються так, щоб вони сприяли зміцненню зв’язку з практикою, всебічному розвитку, творчої активності та самостійності.
Правильна організована робота, увага до кожної дитини сприятиме тому, що розумові сили її розвиватимуться безупинно, а сама вона відчує себе сильною, здібною, цікавою для вчителя і однокласників. Забезпечити умови, щоб учень був суб’єктом навчальної діяльності ( бачить своє завдання, розв’язує його, радіє ), зобов’язаний кожний педагог. Передумови для цього на уроці такі:
* не можна всіх навчити однаково, треба створити належні умови, щоб кожний учень зробив стільки кроків, скільки може ( сам, або з допомогою );
* від пошуку помилок перейти до їх профілактики ( підвести учня до успіху );
* створити комфортні умови для кожної дитини ( вчитися без страху, охоче, з задоволенням ).
Диференціація навчання допомагає вирішити багато питань, насамперед – підвищення рівня свідомого й міцного засвоєння кожним учнем навчального матеріалу, оволодіння вміннями самостійно набувати нові знання.
На уроках письма, української мови необхідними елементами повинні
виступати різноманітні прийоми розвитку навичок письма – зорові диктанти,
роботи з творчими завданнями, тести.( додаток № 1)
Обов’язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчителя про
мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що
використовується на уроці повинно бути зразковим і за формою, і за змістом.
Кожний урок має виховувати "мовне чуття”, любов до рідної мови, до живого, яскравого, виразного слова .На уроках математики використовую роботу в парах для взаємоперевірки математичних диктантів, математичних марафонів, розв’язання задач та прикладів.
Важливим завданням вчителя на уроках математики є не тільки формування навичок точної лічби, а й розвиток логічного мислення і просторової уяви учнів.
Для розвитку творчих здібностей школярів на уроках математики я застосовую різні типи нестандартних завдань: складання і розв’язання задач на матеріалі довкілля, та народних знань українців, розгляд вправ на розвиток вміння висловлювати здогад, припущення, доводити справедливість певних стверджень; задачами з логічним навантаженням; виконання інтегрованих завдань комплексів, графічні математичні диктанти, та математичні кросворди.
Для виховання інтересу до предмета, уроку, бажано, щоб пошукова ситуація підтримувалась на всіх етапах уроку. Насамперед, мету уроку треба визначати разом з учнями так, щоб кожен учень зрозумів, про що нове він має довідатись, чому це важливо. Так перед вивченням письмового ділення трицифрового числа на одноцифрове на дошці я записую:

7 уч. - 315 кг
6 уч. - 288 кг

і учням пропонується задача:

"Дві бригади учнів збирали помідори. Перша бригада із семи учнів зібрала 315 кг, а друга - в якій було 6 школярів за цей самий час зібрала 288 кг помідорів. Яка бригада працювала краще?

Недовго думаючи, діти відповіли, що перша бригада працювала краще.

В процесі дискусії з’ясувалося, що краще працювала та бригада, в якій на одного учня припало більше помідорів. А щоб довідатись про це, треба 315 кг поділити на 7 і 288 кг - на 6, тобто навчитися ділити трицифрові числа на одноцифрові.

Так обґрунтовується тема уроку і, головне, доводиться дітям, що нове вміння
допоможе їм краще розбиратися у життєвих ситуаціях.
У першому класі монотонне набридле прописування цифр можна замінити
таким завданням: "Пропишіть, будь ласка, красиву цифру "1” у клітинках, які я
позначила крапочкою. Хто буде уважним, у того вийде якесь зображення.

1 2 2 3 3 3
1 1 2 2 3
1 1 2 3 3
1 2 3 3
1 2 3
1 2 2 2 2 3 3 3

Згодом учні виписують за допомогою цифр тваринок та інші зображення прописуючи у першому рядочку одиничку, у другому – двійочку.

7 0 0 0
1 1 1 1 1
2 2 22 2 2 2
3 3
3 8 4 4 4 4 4 4 4
3 4 4 4 5 5 55 5 5
5 5 5 6 6 6 6 6
6 6 7 7 7 77 7
6 6 8 8
9 9 9 9

Однією улюблений вправ первачків є також графічні диктанти, коли учень під диктовку вчителя крок за кроком прокреслює олівцем відрізочки різної довжини на аркуші в клітинку.
Креслення починається від заданої крапочки і спрямовується вчителем, який диктує: одна клітинка вгору, три клітинки вправо і т.д. Це завдання розвиває увагу дитини, м’язи її рук та координацію рухів, вміння орієнтуватися в просторі. Приваблює дітей і кінцевий результат , коли після наполегливої праці вони отримують цікаве зображення.

В И С Н О В К И

На основі вивчених матеріалів можна зробити висновки:

 Розвиток пізнавальної активності учнів в початкових класах молодших школярів залежать від ефективності використання на уроках інтерактивних технологій.

 Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до вивчення навчального матеріалу. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню зацікавленості до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється в запитаннях, діях.

 Маючи сформовані пізнавальні інтереси, дитина успішно навчатиметься, в неї з’явиться зацікавленість до навчальної діяльності.

 У школі дитина поглиблює і розширює свої пізнавальні інтереси. У неї виникає бажання змістового і досконалого вивчення певних навчальних понять, коли матеріал виходить за межі навчального. Такий інтерес має стійкий характер.


Джерело: http://teacher.at.ua
Категорія: Методична скарбничка | Додав: Ann (16.08.2011)
Переглядів: 16403 | Теги: розвиток, інновації | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Вчимося вчитися
Українські Карпати
Лісостеп
Марк Твен
Мішані ліси (Полісся...
Азовське море
Чорне море
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Сьогодні на сайті
Розумники і розумниці © 2017