Мета:
* закріпити знання про народні традиції святкування Дня Миколая, приказки, прислів'я, народні ігри та забави, отримані на уроках читання;
* розвивати зв'язне мовлення дітей, мислення, пам'ять;
* виховувати любов і повагу до народних звичаїв, традицій, інтерес до минулого України.
Обладнання: ялинка, прикрашена до свята, зоряне небо, місяць, плакат із назвою свята, стілець для гри «Рибка», тарілки з кашею, приказки та прислів'я, свічки.
Діти одягнені в українській національний одяг. Зал прикрашений відповідними декораціями.
Перший учень.
Я люблю веселий ранок
Холоднючої зими.
Як на двір, на стіни й ґанок,
І на шлях за ворітьми.
Другий учень.
Упаде на землю промінь,
Дим пов'ється з димарів,
На ставку підніме гомін
Зграя галок і граків.
Третій учень.
Сніг ясним кришталем блище,
Лютий холод допіка!
Сонце вгору плине вище,
Та не гріє здалека.
Пісня «Зимовий вечір».
Ведуча. Ми вже з вами звикли зустрічати Новий рік з Дідом Морозом і вважаємо, що так було завжди. Тим часом не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим Миколаєм, більше знаним у народі як Миколай-чудотворець. У зимову ніч, з 18 на 19 грудня, святий Миколай спускався на срібній вервечці з неба. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, він приходив до кожної хати, розкладав подарунки: чи то під подушечки, чи в черевички. Не обминав він жодної дитини.
Миколай-угодник - один з найулюбленіших народних святих, з іменем якого пов'язана безліч легенд і переказів. Купці, мореплавці та землепрохідці бачили у Святому Миколаї свого охоронця й заступника. Миколая шанували в Україні, уважаючи його покровителем Війська Запорізького. Ще за життя його називали батьком сиріт, бідних, знедолених.
Народився він у місті Патарі, що в Південній Італії, приблизно 280 року. Після смерті батьків 17-річний Микола роздав усе своє майно бідним людям і вирушив до Палестини вклонитися святим місцям.
Повернувшись, він став священиком. Відтоді Миколай допомагав усім, хто потребував його допомоги: хворих лікував, рятував рибалок, запобігав стихійному лиху. Незважаючи на високе становище в церкві, Миколай був людиною скромною, носив простий одяг, їв один раз на день, недосипав, віддаючи нічний час молитвам. У грудні 343 р. Миколай помер.
Поховали його в соборному храмі м. Міри. У 1087 р. мощі святителя були перенесені до м. Бар. А 9 травня мощі перенесено в церкву Іоанна Предтечі. Звідси й походить свято весняного Миколая.
Записана така легенда про Святого Миколая.
«Святий Микола на небі не сидить, а на землі людям помагає. Не те що Касіян - за панича убрався й до Бога пішов жалітися на людей. Вони, - каже, - Миколу шанують, почитають, у його ім'я церкви будують, а мене й не згадують!»
Бог вислухав Касіяна та й каже до янголів: «Покличте мені Святого Миколу. Скажіть, щоб зараз прийшов!».
- Нема його на небі! - кажуть янголи.
- А де ж він?
- Пішов на Чорне море людей рятувати!
- Почекай, - каже Бог до Касіяна, - Микола прийде, тоді поговоримо!
За якийсь час Бог знову посилає янголів за святим Миколою.
- Нема його, - кажуть янголи, - на землі від пожежі людей рятує!
Утретє посилає Бог янголів за святим Миколаєм.
- Немає його, - кажуть янголи, - він кайдани розбиває, козаків з неволі визволяє!
Аж за четвертим разом з'явився Святий Миколай перед Богом. У старій свитині, мотузком підперезаний, чоботи в болоті й руки у грязюці.
- Де ти був? - спитав Бог.
А Святий Миколай йому відповідає:
- Помагав мужикові воза з багна витягнути!
- Ось бач, - каже Бог до Касіяна, - за що люди його шанують? Він на небі не сидить, а на землі діло робить, а ти паном тут, на небі, кутки обтираєш. Іди геть від мене! Будуть тебе люди боятися, а не шанувати. Миколу ж будуть згадувати двічі на рік».
З того часу народ святкує Миколая зимою - 19 грудня та весною - 22 травня.
Четвертий учень.
В нас сьогодні гарне свято,
Його знають всі малята.
Подаруночків їм досить
Миколай Святий приносить.
Ведуча. Чи чуєте, діти, як грає музика? То до нас спішить Святий Миколай. Але дорога його далека. Та він прислав до нас своїх провісників - ангелів.
П'ятий учень.
Іде Святий Миколай.
В небі метушня і рух,
Янголята працю мають
І несуть йому кожух.
Шостий учень.
Інші лагодять санки,
Навантажують дарунки.
Світять край шляху зірки,
Шлють на землю поцілунки.
Сьомий учень.
Пара коників летить,
Креше іскри підківками.
Сяє сріблом, мерехтить
Шлях, засіяний зірками.
Восьмий учень.
Дітвора ж гуде, як рій,
Жде на гостя нетерпляче:
Хто був чемний - той радій,
Хто ж нечемний був - хай плаче.
«Хлопчик Миколай»
Зимовий Миколай здавна вважався покровителем усіх бідних і знедолених, землеробства і тваринництва, земних вод, на яких рятував дітей.
Ось як він допоміг одному хлопчику, який щодня молився. Якось перед всесвітнім потопом Миколай зустрів дитинча, яке било поклони та приказувало:
- Це тобі, Боже, а це мені, Боже!
- Що це ти, синку, робиш? - запитав святий Миколай.
- Богу молюся...
- А які ще молитви знаєш?
- Жодних, нікому було вчити.
- Гаразд, це не біда, - погладив хлопчачу голівку бородатий дідусь, - аби щиро й від душі, то і ця молитва тебе спасе від потопу. Ти не потонеш у воді! - І пішов геть.
За кілька днів земля покрилася водою, тільки одна гора лишилася не затопленою. Побачив її хлопчик і пішов поверх океану.
«Миколай і звірі»
Миколай, крім того, опікувався й дикими звірятами. Одна з легенд, записана на Черкащині, оповідає:
«Один чоловік їхав лісом і захопила його ніч. Мусив ночувати, випряг він воли, дав сіна. Коли дивиться: недалечко від нього на пустирі звіряче збіговисько. Злякався чоловік, ще б пак! Вовки, лисиці, зайці, ведмеді... таке назбігалося - страх глянути! Сидить заєць поруч із вовком і не боїться його. «Що воно за дивовижа», - думає собі чоловік. А коли йому від серця відлягло, він пильніше придивився й побачив: сидить поміж тією звіриною святий Миколай - старий сивий чоловік. Сидить і щось тим звірям розказує, а вони слухають, розвісивши вуха».
«Обряд показників»
На Миколая припадає й обряд показників. Ним був переважно господар. Найраніше вставши, він обходив подвір'я, а потім, зайшовши до хліва, казав тваринам:
- Дай, Боже, добрий день, робися худібонька здорова, а й я з тобою ще зі своєю жоною і діточками! - І заходив до хати як перший відвідувач оселі на святого Чудотворця.
Із цим днем пов'язаний і обряд пивоваріння. В одній з давніх колядок мовиться: чому так нема, як було давно, а з первовіку Святим Миколаєм пива не варять...
Хоч ці рядки писані кілька століть тому, вони наче звернені до нас, сучасників. Але нині не тільки пива не варять, а й не ще знають про давню традицію наших пращурів. Між тим в Україні на миколаївські свята в кожному селі кілька днів поспіль гучно святкували з «пивом» (мається на увазі медоваріння), селяни скликали гостей, святкували, а по обіді, запрягши в сани коней, їздили довкола села, «бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав». Недарма в одній з оповідок мовиться: «Микола бородою трусе - дорогу стеле».
Під цю пору зима остаточно лягала на землю. Зібрано збіжжя, зроблено припаси, і селянинові можна було вже не тільки посвяткувати, а і з боргами розрахуватись. Тому, хто не встиг або не зміг віддати до цього дня позичку, казали: «Коли ти мені не віддаси до Миколая, то вже не віддаси ніколи».
Пісня «Святий Миколай». Звучить музика. З'являється чортик.
Чорт (співає).
Родом я із пекла,
З різками гнучкими,
Мушу чемних цих діток
Поробити злими.
Чорт звертається до дітей.
Моє чортяче шануваннячко, любі чортята і чортички, гайда зі мною до пекла.
Хлопчики. Нікуди ми з тобою не підемо!
Чорт (до дівчаток). А ви підете?
Дівчатка. Ні, не підемо.
Дівчинка. Іди собі до своїх. А ми тебе не знали і знати не хочемо.
Чорт.
Не біда, ми познайомимось,
Розкажу вам по порядку -
Я маленьке дияволятко,
І диявол в мене татко,
Мати - дияволиха,
Наробити можем лиха.
Дівчатка.
Наші хлопці - ледацюги,
Не вміють робити,
Тільки хочуть біля печі
Свої боки гріти.
Хлопці.
А дівчата цілий рік
Мелють язиками,
А щоб мамі помагати -
В них часу не стане.
Діти грають у «Сніжки».
Чортик (радісно).
Посварив, посварив,
Кулі вже літають,
І дарунки у дітей
Всі попропадають.
Забирає подарунки та зникає.
Ведуча. Діти, що будемо робити? Треба подарунки повернути. Адже на них чекають усі діти.
З'являється Ангел.
Ангел. Щоби повернути подарунки, ви повинні пройти випробування. Довести, що ви розумні, знаєте народні прислів'я, ігри.
1. «Котофей», українська народна гра.
2. «Хто швидше кашу з'їсть».
3. Конкурс на кращого знавця українських прислів'їв.
Дев'ятий учень.
Коли святий Микола
З небес на землю йде,
То кожний дім і школа,
Мов вулик бджіл, гуде.
Про святкування дітьми
У всьому світі відомий знаменитий Санта Клаус, який обдаровує дітвору багатими передноворічними дарунками. У нас цю роль виконує Дід Мороз. Але не всі знають, що в Україні був свій національний патрон дитячих розваг, котрий і дотепер живе на Галичині. Його прообразом є святий Миколай. Здавна на Прикарпатті та й у Карпатах урочисто готувалися до цього свята. Особливо чекали його діти. Увечері хтось найповажніший у родині, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в доброго Миколая (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які заздалегідь готували батьки, знаючи вподобання кожного з дітлахів.
Вручаючи іменні гостинці, святий Миколай згадував усе те добро, що зробив протягом року малюк. До чемних діток була спеціальна приповідка:
Мамусиній господині,
Що порядок любить все,
Даруночки несу нині,
Бо дитина на них жде,
Ой, голубко, моя крале,
Слухай маму все свою -
То не тільки книжку й Лялю,
А й цукерок принесу!
Натомість нечемній дитині читався інший вірш:
Ти, дитино моя мила,
Маєш тут, що заслужила, -
Я до тебе загостив
І дарунок тут лишив:
Що не слухала ти тата,
Ані мами, ані брата,
Тому різку, як той гай,
Дає святий Миколай!
Діти свято вірили в існування доброго захисника й намагались не гнівити «діда Миколая, який знає про все». Це був вельми дієвий виховний момент.
Крім того, у школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою був святий Миколай. Поруч із ним неодмінно сусідив в'юнкий чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але такі вистави завжди закінчувались тим, що добрий Миколай дарував дітям подарунки.
Десятий учень.
Коли замерзла річка,
І став біленький гай,
Зійшов у темну нічку
На землю Миколай.
Одинадцятий учень.
Миколай святий у шапці
І у теплім кожушку,
Принесе усім гостинці
У чарівному мішку.
Дванадцятий учень.
В небесах, де зорі ясні,
Там, де місяць ходить красний,
Сонце так яскраво сяє,
Миколай там поживає.
Тринадцятий учень.
Святий та добрий Миколай,
До нас у школу завітай,
На нас, маленьких, подивися
І подарунків всім нам дай.
Чотирнадцятий учень.
Святий отче Миколай!
Мою хату не минай,
Подаруй мені потіху
І торбину, повну сміху,
І здоров'я для родини,
Красну долю для Вкраїни!
Пісня «Молитва до Миколая».
П'ятнадцятий учень.
Там дітвора чекає
На срібних янголят,
Що із доріг безкраїх
На землю загостять.
Шістнадцятий учень.
А на санках - дарунки!
Ах, як багато їх!
Для Сашка і для Даринки,
Для всіх, для всіх, для всіх!
Сімнадцятий учень.
А тим, що пустували,
То чортик в темний кут
На пам'ятку поставить
Гнучкий з лозини прут.
Вісімнадцятий учень.
День Святого Миколая
Взимку всіх завжди вітає.
Пропонує справжнє свято
Снігом й сонцем привітати.
Він планує все згадати,
Щоб зручніше вибирати
Подарунки для маляти.
Дев'ятнадцятий учень.
Нині Святий Миколай
В український піде край,
Всім, хто чемний був весь час,
Він даруночки роздасть.
Тут цукерки, шоколадки,
І тістечка, і помадки,
Для дівчаток лялечки,
А для хлопців шабельки.
Двадцятий учень.
Ти сьогодні швидше спать лягай,
Бо приїде в гості Миколай.
Бачиш - перша зіронька горить,
То вже Миколай до нас спішить.
Двадцять перший учень.
Святий Отче Миколаю,
Щиро ми тебе благаєм,
Сповни нині наші просьби,
Що на думці ми їх маєм.
Звели дітям подарунки подати.
В надії будемо тебе чекати.
Миколай.
Я прибув до вас сьогодні
З сонячного раю,
З неба вам привіт приношу
І благословляю.
Всі моліться щиро Богу
І батьків шануйте,
Всі старанно ви учіться
Й надто не пустуйте.
Всіх дітей, що добрі, щирі,
З празником вітаю,
І для кожної дитини
Я дарунки маю.
Ведуча.
Настав час і нам прощатися,
А ви один за одного подбайте,
Добро і ласку іншим дайте,
І вам сторицею воздасться,
Творіть для інших тільки щастя.
Щоб і в наступний мирний рік
Вам був приємний медяник.
Автор: Л. Шутун
Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"
По матеріалам: Освіта.ua
Дата публікації: 07.09.2009
Джерело: http://Освіта.ua |
