Народжуючись, людина привносить в цей світ своє особисте
"я". У кожного це "я" своє, неповторне. І життя у кожного
своє. Ми самі обираємо свій шлях, самі насичуємо життя подіями, самі за них
відповідаємо. Я часто радію, що народилася людиною, адже я сама можу обирати,
планувати і відповідати. А значить - жити. І часто замислююсь - а яка
частка мого "я" у життєвому просторі? Відповісти на це питання,
певно, сама я не можу, тому що моє "я" належить не тільки мені. Адже
я - мати, дружина, донька, жінка, подруга,вчитель. А значить, і
відповідаю я за себе в різних якостях.
Я, Дрябіна Ганна Миколаївна, народилася 10.10.1973 р. в родині військовослужбовця в м. Оломоуц на
Чехословаччині. Свою першу професійну освіту- вчителя початкових класів -
отримала в Дніпропетровському педагогічному училищі. І дуже вдячна своїй долі, що моя педагогічна нива засівалася саме в цьому навчальному закладі. Нещодавно разом з однокурсниками ми святкували 20-річчя з дня закінчення ДПУ і слова подяки нашим викладачам лунали щиро і через призму педагогічного досвіду. Другу спеціальність -
вчителя української філології - набула в Криворізькому державному педагогічному
університеті.
Одружена. Сину 19 років. Вчителем початкових класів працюю 21 рік. Час немалий: були і вагання, і невпевненість, і пошук, і нестерпна втома,
але водночас і творчі злети, і радість відкриття, і окриленість успіхом,
а головне - усмішки моїх вихованців і вдячність їх батьків. Позаду участь і
перемоги у фахових конкурсах "Класний керівник року", "Вчитель року", "Конкурс розробок уроків продуктивного навчання". Зараз я вчитель вищої категорії, старший вчитель, класний керівник 2 класу. І спостерігаю зміну у свідомості маленьких школярів настільки потужну, що саме вони заставляють змінюватися і свідомість педагогів.
Творчість, притаманна вчителеві, не обмежується лише діяльністю у школі. І , мабуть, тому я люблю писати вірші. Звичайно, професіоналізму бракує, але... це - частина моєї самореалізації. І калейдоскоп свого життя я бачу таким....
