Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і
кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і
приносить їх у наші домівки лелека, тобто він є символом народження. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить
гніздо на подвірї добрих людей. У християнстві лелека символізує чистоту, благочестя, воскресіння.
Вважається також очисником від скверни, охоронцем домашнього вогнища.
Лелека- символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на
світ, а тому це - й символ сімейного благополуччя, любові до рідної
землі. Лелеку називають ще чорногуз, буцько, бусол, бузько, гайстер.
Журавель - названий «Божою птицею» або «птахом Сонця». Журавлині
відльоти у вирій особливі. І не лише формою польоту - відомим
журавлиним ключем або клином, а й самим змістом та метою осінніх та
весняних перельотів. Коли люди бачать весняний журавлиний ключ, то
кажуть, що це не журавлі, а «веселики» летять, (бо в слові «журавлі» є
щось від жури - журби) та несуть з собою безжурну весну та щасливе
літо.
Зозуля - символ суму і вдівства, весни і, водночас, нещастя, туги
за минулим і страждань нерозважливої матері. Вона має віщий дар –
«кукує» людині літа, щасливе або нещасливе заміжжя, тобто Бог доручив
зозулі кувати довгі роки життя людям. Вона може бути передвісником
доброго чи поганого врожаю: коли закує на голе дерево - бути голодному
літу, а якщо дерево вже розпуститься - то чекай доброго врожаю. «Кує» зозуля тільки навесні - від Благовіщення до Івана Купала - а
як вибється ячмінний колос, перестає... Вперше почувши зозулю навесні,
треба мати в кишені гроші, то будеш при грошах цілий рік. Вона першою
вилітає у вирій і останньою звідти повертається, а це означає, що
ключі від цього райського острова - у неї, тобто за легендою ключі від
Вирію Бог доручив саме зозулі. Отже, зозуля у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його
для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає
яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні
ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з
матір'ю, яка побивається за своїми дітьми. Але жінку, що залишала своїх
дітей, також називають зозулею.
Ластівка - символ добра і зла; весни; відродження; щастя; матері,
коханої дівчини. Вона - співучасниця долі. Ластівка - символ весни і
відродження, добра і щастя. Вона - Божа пташка, а тому, вбити її -
великий гріх; зруйнувати гніздо - накликати на себе велику біду.
Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сімя. Божа
благодать на ластівці через те, що в час, коли іудеї розпинали Христа,
ластівки крали в них цвяхи.Ластівка є символом матері.
На свято Рожаниці - покровительки матері - діти ліпили з глини
ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до
наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у
домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли
ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що
померла та, на якій трималася вся родина. З ластівкою повязано багато
прикмет та повір’їв.
Соловейко - Свята і вільна Божа пташка, співець добра і кохання,
символ весни і волі, високого натхнення і неперевершеного таланту.
Виконати свою роботу так, як виконує свою соловейко, не здатен жоден
інший птах: соловейко — найдоско- наліший співочий талант
пташиного світу. Навіть люди рівняються на нього, тому і
кажуть про талановитого співака: «Співає, як
соловейко!». Його спів настільки високий і чистий, що
людина, слухаючи соловейка, підноситься духом, очищується душевно і
втішається чуттями. Він - передвісник справжньої весни в
лісах та гаях, але тільки тоді розпочинає оспівувати весну, коли
напється води з березового листя, і співає доти, поки не перецвітуть
сади. Обсипається цвіт - поступово стихає соловїний спів.
|
