Каталог файлов

Колись літер було тридцять чотири. «Я» — король, «Ю» — королева, «Ї» — їхня донька. Усі вони були з двома слугами. М’який знак був королівським міністром, а у нього був помічник – апостроф. Літери були мешканцями королівства під назвою Алфавіт. Король, королева та їхня донька дуже любили апострофа – помічника м’якого знака. Він був добрий та працьовитий. Апостроф, як його називають сьогодні, був не гірше, ніж донька короля і королеви. Його любило усе королівство, окрім однієї літери. І це була літера «Є». Цій «Є» докучило бути головною над усіма солдатами, адже на цій роботі тільки і робила вона, що кричала на своїх підлеглих. «Є» подумала, чому б не зайняти місце помічника міністра м’якого знака – апострофа. Вона надіслала листа апострофу, що йому треба їхати до королівства Книг, бо він там потрібен. Апостроф поїхав, а помічником міністру напросилася «Є». Незважаючи на те, що у «Є» також було двоє слуг, це не допомогло їй стати такою, щоб усе пом’якшувати, як це робили король з королевою. «Є» так і залишилася крикухою, яку ніхто не зміг полюбити. Міністру м’якому знаку також не подобався такий помічник. Але нічого не зробиш – апостроф поїхав.
«Що сталося з апострофом?» — спитаєте ви. Він повернувся до королівства Алфавіт. Апостроф розповів, про що дізнався у королівстві Книг. Йому розповіли, що він народився у королівстві, де панує король Знак Оклику. Цьому королю дуже потрібен в помічники апостроф. Та апостроф зажурився, що не знав, де це королівство і як воно зветься. Йому дуже хотілось побачити місце, де він народився. Тоді король «Я» сказав, що це королівство Знаків та сумно зітхнув. Апостроф пообіцяв відвідувати королівство Алфавіту, подякував за все королю із королевою і пішов.
З тих пір літер стало тридцять три, а знаків — на один більше.

Альона КУЗЬМІНА,
учениця 5-В классу НВК «Школа-ліцей» № 3

ВАЖЛИВИЙ ЗНАК

Якось увечері, коли звуки відпочивали після вечері, сидячи біля фонтана серед квітучих кущів троянд, до них підійшов маленький чоловічок і сказав:
— Добрий вечір, звуки! Я приніс вам невелике завдання від королеви Фонетики і якщо треба можу допомогти вам у його виконанні.
Він протягнув їм листа, в якому Фонетика просила перекласти з російської мови на українську декілька слів: «Соловьи, бурьян, вьюн, перья, семья, пьеса».
Звуки відразу взялися за роботу. Але, хоч здавалося, що вони все переклали вірно, слова, які в них вийшли, при вимові звучали якось не так, як треба.
От що у них вийшло: солові, бурян, вюн, піря, сімя, пєса.
— Щось погано вийшло! – засмутилися вони.
— Я знаю, що трапилося! – вигукнув звук «в». — Треба поставити в них м’який знак, як це було в російських словах.
Тут до них підійшов посланець королеви, який приніс цей лист, і сказав:
— Ви не можете цього зробити.
— Чому? – запитали звуки.
— Тому що в російській мові в цих словах стоїть розділовий м’який знак. В українській мові м’який знак лише пом’якшує приголосні.
— Що нам тоді робити? Підкажи нам, якщо знаєш.
— Вам потрібно скористатися моєю допомогою, — відповів чоловічок.
— Як це? — здивувалися звуки. — Невже ти можеш нам допомогти, адже ти не звук і не буква?
— Я – апостроф! В українській мові я можу, якщо потрібно, замінити розділовий м’який знак. А взагалі, я показую, що приголосні б, п, в, м, ф та р, які можуть стояти переді мною, завжди вимовляються твердо, а голосні я, ю, є, ї, які стоять після мене, позначають два звуки – йа, йу, йе, йі.
Коли апостроф став на своє місце в словах, вони одразу стали вірно звучати, і всі дуже цьому зраділи.
Звукам дуже сподобався апостроф, і тому вони збудували йому будиночок поряд зі своїми. Тепер вони часто ходять один до одного в гості, а він завжди допомагає їм при перекладі та складанні слів.

Ганна ФІЛЮКОВА,
учениця 5-Д класу НВК «Школа-ліцей»№ 3

                                                                        АПОСТРОФ — ЦЕ «КОМА З ТВЕРДИМ ХАРАКТЕРОМ»

У граматичному царстві жила-була кома. Усі букви з нею дружили. Та була в них така проблема: в українській мові нема твердого знака, і замінити його нічим. Тому слова не були правильно складені. Кома сказала, що вирішить цю проблему, але ніхто їй не повірив, і тому з нею ніхто, крім букв: б, п, в, м, ф, р, я, ю, є, ї, не хотів більше дружити. Тоді вона злетіла в повітря і стояла тепер тільки між друзями, після б, п, в, м, ф, р і перед я, ю, є, ї. А через це у неї став твердий характер. Так із коми утворився апостроф.