8 травня у нашій школі пройшла традиційна лінійка – реквієм «І пам’ятає світ визволений», присвячена Дню Перемоги, Дню пам'яті та надії. Здавалося, що мир буде тривати вічно, тому що заплачена за нього занадто висока ціна - 67 міліонів загиблих у Другу світову, серед них - 27 млн. жителів Радянського Союзу, 8 міліонів з яких - українці. Але минулого року до нашого життя знову увірвалися такі давно забуті жахіття як "війна" та "окупація". Увірвалися несподівано й підступно. Увірвалися через дії тих, чиї діди й прадіди разом з нашими воювали в одних окопах, ділилися солдатською пайкою каші, хліба й махорки, закриваючи одне одного від ворожої кулі...
У цьому році лінійка особливо болісна, бо знову війна, знову ветерани, знов юнаки першими ринулися в бій. Особливо болісна, бо серед нас є діти, батьки яких зараз захищають зараз нашу Батьківщину, є діти, батьки яких загинули у цій війні.
Символи примирення та пам’яті про війну, що стали цьогоріч в Україні офіційними, червоніли на грудях сивочолих ветеранів, вчителів та наших учнів.Кожен з присутніх розумів – вшанувати полеглих, подякувати живим, підтримати їх та їхні родини є наш обов'язок. І тому так символічно і з надією пролунала пісня у виконанні наших учнів, бо народжені вони в мирній країні і мають право на щасливе дитинство!
Вічна пам'ять загиблим за наш мир 70 років тому! Схиляємо голови в пошані і скорботі за тими, хто зараз не повернувся з боїв за Батьківщину, і велика подяка тим, хто боронить мир на нашій багатостраждальній, але такій рідній землі....