Жив собі листочок. І було у нього багато друзів - кленових листочків. Настала осінь. Всі вони стали жовто-багряні. Вітерець налітав на них, відривав від гілочок і, кружляючи, опускав на землю. - Не займай мене, вітре, - просив листочок. - Не бійся, я понесу тебе далеко від твого дому. Покажу тобі, як навколо гарно, - відповідав вітер. Листочок затремтів у повітрі, а потім опустився на землю, де було багато таких листочків, як він. "Що ж зі мною буде? - подумав листочок, - я тут нікому не потрібний". "Шурх-шурх-шурх", - почулося раптом. Це прибіг маленький їжачок. Настромив нашого листочка на голки і поніс до своєї хатки. Листочок подумав: - Як добре, що я комусь знадобився! Я і мої друзі-листочки будемо зігрівати їжачка, щоб йому було тепло і затишно.