 То́мас А́лва Е́дісон (англ. Thomas Alva Edison; *11 лютого 1847 Мілан, Огайо — †18 жовтня 1931) — американський вчений і винахідник: понад 1000 патентів. Більшість своїх винаходів зробив у лабораторії у Менло-Парк, Нью-Джерсі, в 1876—1887, включаючи створення лампи розжарювання в 1879. Створив систему розподілу електроенергії споживачам, телефон і фонограф. Томас Едісон народився в селищі Мілан (на межі округів Ері та Гурон, штату Огайо), у сім'ї дрібного крамаря: його батьки мали крамничку й продавали столярські вироби. Коли йому виповнилося 7 років, родина залишила дім у Мілані та переїхала в Порт-Гурон (округ Сент-Клер, штат Мічиган).
Незабаром після переїзду Едісон захворів на скарлатину і частково втратив слух, що й спричиняло проблеми у навчанні: тому що він добре не чув та погано розумів пояснення вчителя, він відставав від однолітків. У церковній школі, яку відвідував, Томаса стали вважати «важкою дитиною» — і справа закінчилась тим, що уже через три місяці Едісон залишив школу. Проте батьки не примушували його вертатися до школи, адже бачили, що Томас здібний, і вважали, що всьому необхідному хлопець зможе навчитися і вдома. Він почав читати дорослі книжки, такі як «Короткий огляд природної та експериментальної філософії» Річарда Паркера та інші.
Згодом Томас Едісон сказав: «Я зміг стати винахідником тому, що в дитинстві не ходив до школи». Він вивчив «Абетку Морзе», і вже тоді обзавівся різними приладами й хімікатами та влаштував у підвалі власного дому маленьку лабораторію. З того часу маленький геній почав проводити свої перші експерименти.
У 15 років Томас навчився телеграфній справі і протягом п'яти років пропрацював у різних містах «бродячим телеграфістом», досягнувши віртуозної майстерності в передачі і прийомі повідомлень за допомогою азбуки Морзе.
[ред.] Зріле життя
У віці 22 років він отримав перший патент на апарат для автоматичного підрахунку голосів при балотуванні. Другий винахід (1869 р.) — друкуючий телеграфний прилад для автоматичного запису і швидкої передачі біржових курсів на відстань («біржовий тикер») — приніс йому нечуваний на ті часи гонорар в 40 тис. дол. На ці гроші він спочатку організував у Нью-Йорку разом з компаньйонами консультаційне бюро з електрики і телеграфії, а потім відкрив власну майстерню. У 23 роки Едісон очолював колектив у 150 працівників.
У 1871—1874 рр. він працював над удосконаленням телеграфної передачі і, зокрема, отримав патент на «подвійний дуплекс», або «квадруплекс» — передачу по однодротовій лінії двох пар депеш в зустрічних напрямах.
[ред.] Заснування лабораторії
У 1876 р. в містечку Менло Парк, що в 38 км. від Нью-Йорка, Едісон організував першокласну лабораторію, оснащену найдосконалішим устаткуванням, з обширною науково-технічною бібліотекою. То був перший в світі центр винахідницької діяльності і необхідних для неї промислових досліджень.
У 1877—1878 рр. він займався вдосконаленням телефону Белла. Запатентував десятки варіантів вугільного (замість електромагнітного) мікрофону і, головне, для збільшення дальності телефонної передачі вбудував у мікрофонне коло індукційну котушку, що підвищує силу струму.
У серпні 1877 р. Едісон винайшов фонограф — попередника грамофона, патефона і взагалі пристроїв звукозапису і звуковідтворення. На початку 1878 р. фонографи демонструвалися на виставках в США і Європі і привернули увагу широкої публіки. Біля експонатів спостерігалося, як писали газети, «вавилонське стовпотворіння». Тисячі відвідувачів годинами стояли в черзі, щоб прослуховувати запис. Дотепно висловився Бісмарк: «Фонограф — небезпечна річ для дипломатів, але він стане надзвичайно хорошим, якщо дипломати почнуть говорити правду».
Фонограф був улюбленим творінням Едісона. Впродовж 40 років він вносив до його конструкції все нові удосконалення, на які отримав 80 патентів. Один з своїх приладів він прислав на знак пошани Льву Толстому для запису голосу великого письменника.
Едісону належить багато винаходів у різних галузях техніки, але один з них, з часом вдосконалений, постійно знаходиться перед очима сучасної людини. Він швидко і надзвичайно широко розповсюдився по всій земній кулі і значною мірою сприяв соціальному і культурному прогресу. Цей винахід — електрична лампа розжарювання.
Сконструювати її намагалися починаючи з 1838 р. два десятки ентузіастів. Але більшість їхніх ламп не вийшли за межі лабораторій і лише два типи ламп розжарювання демонструвалися публічно: одна з них була створена емігрантом з Німеччини Генріхом Гебелем, що жив у Нью-Йорку, друга — російським електротехніком Олександром Лодигіним. Але і ці лампи були недостатньо надійні і довговічні.
У підході Едісона до вирішення даної проблеми виявилися його широка ерудиція, вміння точно оцінювати назрілі потреби суспільства і бачити реальну перспективу застосування нового. Він добивався того, щоб електричне освітлення стало загальнодоступним, дешевим, легко регульованим, простим в обслуговуванні і надійним.
Були виконані десятки тисяч дослідів, знайдений оптимальний матеріал для вугільної нитки — різновид японського бамбука, застосовано глибоке вакуумування скляних колб. До кінця 1879 р. лампа розжарювання практично була створена, і 1 жовтня 1880 р. в Менло-Парку почала працювати перша в світі фабрика по виробництву електроламп.
Але Едісон цим не обмежився. Він розробив всю систему електроосвітлення, що включає парогенераторні електростанції, підземні кабелі і внутрішню проводку, електролітичні лічильники витрати електроенергії, розгалужувальні коробки, металеві гвинтові цоколі і патрони. У 1882 р. він спроектував першу в світі теплову електростанцію, побудовану в Нью-Йорку, котра живить 10 тис. ламп.
Для перелічення всього зробленого Едісоном не вистачило б цілого журналу. Він був винятково працелюбний, міг працювати по 20 годин на добу, володів незвичайною широтою кругозору, що дозволяє охопити всю проблему в цілому, і феноменальною винахідницькою інтуїцією. Він був фанатом праці, але не її рабом. Любив музику, сам відмінно грав на скрипці. Щодня переглядав по сім-вісім газет. Читав наукові і загальнолітературні журнали. З письменників більше за інших цінував Шекспіра і Гюго. Його особиста бібліотека складалася з 60 тис. книг і журналів англійською, французькою, італійською та німецькою мовами.
На рубежі XIX і XX століть американський електротехнічний журнал запропонував читачам визначити рейтинг 25 найбільш видатних електротехніків. Едісон зайняв почесне четверте місце після Фарадея, Кельвіна, Максвелла. Але важливе не місце. Головне — він подарував людству масу винаходів, які сприяли прогресу суспільства.
Унікальність Едісона не тільки в його багатогранній і плідній винахідницькій діяльності — ним отримано понад 3000 патентів, такої кількості до нього ніколи не отримувала жодна людина, — але і в рідкісному поєднанні таланту винахідника з талантом перспективного і масштабно мислячого організатора. Він створив індустрію винаходів, організував ряд науково-дослідних і виробничих комплексів по масовому випуску і впровадженню розроблених в його лабораторіях виробів, заклав основи електротехнічної промисловості США і багато в чому сприяв розвитку цієї галузі в Європі.
[ред.] Смерть
18 жовтня 1931 року у віці 85 років, винахідник помер. На його могилі в Менло-Парку, де була його перша лабораторія, в кам'яну глибу врізана бронзова дошка з написом: «Тут Томас Алва Едісон почав свою службу людству з метою полегшити йому шлях до прогресу».
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%81_%D0%90%D0%BB%D0%B2%D0%B0_%D0%95%D0%B4%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B |
